Закарпатський митець Микола Глеба створив понад сотню скульптур з дерева

Карпатський безліс
01.06.2020
До 30 річчя ТЛУ. Валерій Самоплавський: «Громадські організації повинні не обслуговувати владні структури, бути не опонентами галузі, а працювати на галузь разом з керівництвом галузі»
02.06.2020

Закарпатський митець Микола Глеба створив понад сотню скульптур з дерева

Закарпатський край багатий на талановиту молодь та визначних митців, сьогодні ми хочемо познайомити вас з одним із них. Микола Глеба, закарпатський скульптор та художник  родом з Іршавського району с. Кушниця

Хлопець створив більше сотні скульптур та намалював десятки картин. Його роботи однозначно привертають увагу суспільства, майстерність та талан молодого чоловіка важко не помітити.  Він розповів «Першому.com.ua» звідки бере натхнення, як справляється з творчими кризами та ще багато чого цікавого.

Як довго Ви займаєтесь скульптурою? Чому для своїх виробів обрали саме дерево?

– Скульптурою я займаюсь більше 20 років, майже з самого початку навчання в Ужгородському коледжі мистецтв. Перепробував різні матеріали для виготовлення скульптури від каменю, граніту, мармуру до дерева, але обрав саме дерево. З ним легко працювати і це впливає на швидкість виконання роботи.  Дерево має своє тепло та енергетику і в ньому можна реалізувати себе.

Чому в свій час обрали саме Ужгородський коледж мистецтв?

– В мене мама керамік і я пішов по її стопам, тому такий вибір. В мене більше тяга до мистецтва, хоча на вибір в мене були різні напрямки. Я вибрав саме дерево, що ближче до душі і радий, що зробив цей вибір.

У Вас так багато робіт, звідки ви берете ідеї для їх створення?

– Ідеї та натхнення залежать від того середовища де я знаходжуся, людей які мене оточують  та надихають.  Друзі, обставини, різні ситуації тобто мої переживання в той самий момент, що я проживаю в серці та душі.

Це Ваш основний вид діяльності чи просто заняття для душі?

– До цього часу, десь протягом 12-15 років це було моїм основним видом діяльності з перемінними успіхами. На даний момент я працюю на будівництві за межами України. Скульптура є моїм хобі та заробітком свого роду, коли язаймався цим більшдетальніше і частіше. В першу чергу це заняття для душі звісно, проте я вважаю, що це джекпот коли у вас є хобі яке високо оцінюється, а в мене так і було.

В яких виставках, можливо конкурсах ви приймали участь?

– Брав участь в районних виставках багато разів, в обласних, всеукраїнських та міжнародних. Персональної виставки ще немав але можливо дасть Богто буде. Коли я приїхав у Лондон мене запросили на міжнародну виставку до Німеччини. Там були конкурси на швидкість, потрібно було вирізати скульптуру з дерева за 40 хв, потім їх продавали на аукціоні. З України були твоє митців в їх числі був і я. Захід провели на високому рівні, мені дуже сподобалось. Три роки тому був великий фестиваль у Великому Бичкові, там я познайомився з великою кількістю колег та товаришів з якими спілкуюсь до тепер.

Скільки скульптур Ви вже створили? Розкажіть про свої творчі здобутки.

– Якщо чесно ніколи не замислювався над цим питанням, але думаю десь більше сотні. Мої скульптури виходять серіями. В Костромі, де я жив близько 10 років, є навіть ціле містечко з моїми скульптурами “Казкове селище Русиново”. В Маріуполі в мене була серія скульптур на пнях. Я ніколи не брався підраховувати конкретно.

Ви ще і малюєте, вірно? Я бачила, що для своїх картин ви обираєте досить незвичні “фарби”, такі як кава наприклад. Звідки виникла ця ідея?

– Так, звичайно. Я малюю в різних жанрах. Найчастіше це живопис акварельний, олійний. Найбільше я люблю писати зимові пейзажі, саме в цей час коли холодно і нічого не можна робити я обожнюю сидіти в хаті та малювати. Наразі я знаходжуся у Лондоні, через карантин я змушений сидіти вдома і саме зараз в мене вийшла серія портретів. З кавою ідея виникла випадково, коли я її допив то побачив на дні чашки гущу і вирішив нею намалювати портрет, як акварелью.

Ви сказали, що зараз проживаєте у Лондоні, як до вашої творчості ставляться закордоном?

– Чесно кажучи ніяк, я приїхав сюди, щоби знайти роботу по скульптурі але через мовний бар’єр це не вдалося зробити. На даний момент я вирішив зайнятися тим, що наразі є перспективніше тут в Лондоні – будівництво, хоча я ніколи цим не займався , тут навчився мурувати і поки працюю, а далі буде видно. Планую повернутися в Україну, там друзі кличуть на різні фестивалі, можна буде займатися скульптурою і надалі, тому що мене тягне до цього.

Чи були у вас творчі кризи та як ви з ними справлялись?

– Поняття кризи як такого в мене немає. Є час коли я активно працюю над своїми витворами, а інколи є позачергова робота, тому виготовлення скульптур та писання картин доводиться відкласти. Навіть у кризові моменти в житті, такі як зараз я все одно стараюсь щось творити, малювати, ескізувати, робити портрети тих людей, які зі мною живуть, друзів і так далі.

Коментарі вимкнені.