Залізницею здійснювалися не лише перевезення деревини чи інших товарів, але й пасажирські. Пасажирські потяги складалися із локомотива і кількох вагончиків. Заповнювання потягів було досить високим. У кожному селі, через яке проходила залізниця, були споруджені невеликі станції, на яких працювали каси та були обладнані зали для пасажирів. Коли каси на станціях ліквідували, оплату пасажири здійснювали у вагонах касирам, котрі під час рейсу по кілька разів обходили потяг.
У занепад вузькоколійка прийшла 1999-го після сильної повені на річці Тересві».

Тоді були знесені багато мостів, і відновлювати їх ніхто не став, – продовжує Ярема Олексійович. У серпні 2003 року у районі колишньої станції Плайська ще зберігалися стрілки біля уцілілих мостів і кілька відгалужень біля верхів’їв річок. Прямо по рейках, утоптаними в землю, їздили лісовози.
Остаточне розбирання провели 2003-го. Лісівники Тячівського лісомисливгоспу неодноразово піднімали питання відновлення вузькоколійки, однак поки що ніякої реакції.

У лютому 2004 року жодних слідів рухомого складу в Тересві вже не було. Збереглися лише семиметрова ділянка колії в місці перетину з автомобільною трасою, частково під асфальтом, і залишки шпал, що лежали уздовж вулиці. Депо з оригінальною водонапірною вежею збереглося у кращому вигляді (ще використовується під склад). Невеликі відтинки залізниці зі шпалами та рейками збереглися також у деяких селах, наприклад, у Нересниці й Усть-Чорній. Наразі вже важко вести мову про відновлення залізниці через відсутність коштів, але її реанімація могла б дати поштовх розвитку туризму у цьому реґіоні Тячівщини».

Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ