«Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Іршаваагроліс»

АДМІНІСТРАТИВНА СТРУКТУРА ДП «СЛАП» ІРШАВААГРОЛІС»

Історія господарства відносно невелика, адже ДП «СЛАП «Іршаваагроліс» створене у 1973 р. згідно з наказом Закарпатського обласного управління лісового господарства за № 20 від 01.03.1996 р. на базі чотирьох лісництв бувшого Довжанського лісокомбінату. Довжанський лісокомбінат був створений за наказом тресту «Закарпатліс» від 25.12.1959 р. і постановою ЦК КПУ і РМ УРСР від 25. 12. 1959 р. У свою чергу Довжанський лісгосп був утворений у 1946 р. після приєднання Закарпатської області до УРСР на основі приватних і державних лісів за розпорядженням РМ УРСР від 03.09.1946 р. №850.

У 2011р. згідно наказу № с519 Державного агентства лісових ресурсів України «про реорганізацію ДП «Загатянське ЛГ» до лісомисливського господарства приєднано 8525,1 га з метою вдосконалення структури управління лісовим господарством у Закарпатській області.

Інвентаризація лісового фонду здійснювалася окомірно-вимірювальним методом, основою якого є поєднання окомірної таксації з вибірковою, вимірювальною і переліковою.

ПРИРОДНІ УМОВИ

За лісорослинним районуванням територія підприємства відноситься до 10-11 поясів дубово-букових лісів Полонинсько-Чорногорської області.

Лісорослинні райони (Молотков, 1968) представлені горизонталь-ними зонами, які характеризуються певним поєднанням висотно-екологічних поясів. Для досліджуваного району характерними є певні геоморфологічні та кліматичні комплекси, які знаходяться в щільному поєднанні між собою та рослинністю.

Клімат Закарпатської області формується в результаті складної взаємодії радіаційних умов, циркуляції атмосфери і гірського рельєфу. Починаючи з висот 1200 – 1500 м над рівнем моря в Карпатах переважає західне перенесення повітря, а нижче – напрям вітру обумовлюється напрямком долин і гірських хребтів, особливо в теплу половину року.

Під впливом рельєфу виникають різні типи місцевої циркуляції. Рельєф також впливає на розподіл сонячної радіації, температури, опадів та ін. Гірські хребти захищають Закарпаття з північного сходу від проникнення арктичних повітряних мас. Тому температура повітря тут взимку вища, ніж в Прикарпатті. Гірські хребти також сприяють підсиленню конвекції, особливо в літній період. В результаті над горами складаються умови, при яких переміщення фронтів, паралельних до хребтів, супроводжується інтенсивними зливовими дощами і бурями, що викликають повені і буреломи.

Клімат району розміщення агропідприємства перехідний від помірно-теплого західноєвропейського до континентального східноєвропейського. Суттєві зміни у кліматичні фактори вносять напрям хребтів і долин, тому гірські масиви мають визначальний вплив на остаточне формування клімату у цій місцевості. Зокрема, гірський рельєф обумовлює динаміку температур, розподіл кількості атмосферних опадів, утворення гірських і низинних вітрів.

Коротка характеристика кліматичних умов, які мають найважливіше значення для лісового господарства регіону.

КЛІМАТИЧНІ ПОКАЗНИКИ ТЕРИТОРІЇ РОЗМІЩЕННЯ ДП «СЛАП«ІРШАВААГРОЛІС»

РЕЛЬЄФ І ҐРУНТИ

Район розташування ДП «СЛАП«Іршаваагроліс» представлений південно-західною частиною східних Карпат. Згідно схеми геоморфологічного районування Карпат північна частина підприємства відноситься до району середньовисотного гірського рельєфу Полонинського хребта (П. М. Цись). Сюди входить територія майстерських дільниць №№ 1;2, які знаходяться на території Лисичівської, Кушницької, та Бронецької селищної ради.

Рельєф у цій частині підприємства представлений системою хребтів другого і третього порядку, зрізаних гірськими потоками. Хребти на всій довжині хвилясті з багатьма відхиленнями, різного ступеня розгалуження при загальному напрямку з півдня на південний захід. Переважаюча форма схилів є опуклою при середній крутизні 25-35°. Мінімальна крутизна 2-5°, а максимальна досягає 40-45°.

Більша площа лісових масивів розміщена в межах висот 700-900 метрів над рівнем моря.

Південна частина підприємства відноситься до району вулканічних гірських груп Вігорлат-Гутинського хребта і міжгірських котловин. Сюди повністю входить територія майстерської дільниці №№ 3-4 і частина лісів майстерської дільниці № 2. Вігорлат-Гутинський хребет долиною річки Боржава ділиться на дві гірські групи: східну, куди входить майстерська дільниця № 4  і західну, куди входить майстерська дільниця № 3 і частина лісів майстерської дільниці № 2. Переважають схили з крутизною від 15 до 25 °, але в західному масиві досягають 40 °.

Майстерська дільниця № 5 і частина лісів майстерської дільниці № 3. знаходяться у районі буково- дубових лісів, переважають пологі схили 10-15°.

Переважаючими над рівнем моря є висоти 400-650 м.

За групами стрімкості схили поділяються на такі категорії:

• пологі (до 11°);
• покаті (11 – 20°);
• стрімкі (21 – 30° на південних і 21 – 35° на північних схилах);
• дуже стрімкі (понад 30° на південних і 35 ° на північних схилах).

Встановлений розподіл схилів за групами крутизни відповідає діючим правилам рубок головного користування.

Всі ліси підприємства віднесені до категорії гірських лісів, що підтверджується наказом Міністерства лісового господарства України від 26.12.1984 року № 339-198.

У 1968 – 1969 рр. комплексною експедицією українського лісовпорядного підприємства на території держлісгоспу виконано комплекс ґрунтово-лісотипологічних робіт. На основі виконаних робіт для кожного лісництва складені ґрунтові плани, плани типів лісу і типів лісорослинних умов, а також ґрунтово-лісотипологічні записки, в яких загально викладено опис ґрунтів і типів лісу.

Найпоширенішими ґрунтоутворюючими породами на території підприємства є наступні:

• елювій і елювіоделювій Карпатського флішу, які є пошаровим чергуванням піщаника і сланцю як продуктів вивітрювання гірських порід; сформовані на флішу ґрунти мають механічний склад від дрібно-суглинистого до глинистого.
• елювіо-делювій твердих вулканічних порід, до яких відносяться породи андезитів, діабазів, базальтів, вулканічних туфів та ін. На цих породах сформувалися бурі гірсько-лісові ґрунти середньої і слабої скелетності.

На основі вивчення умов ґрунтоутворення і генетичної будови ґрунтів, їх механічного складу і фізико-механічних властивостей при ґрунтово-лісотипологічному обстеженні було виділено чотири типи ґрунтів:

• бурі гірсько лісові ґрунти є найрозповсюдженішими на території підприємства і займають 93,0% від загальної площі. У цій групі розрізняють такі типи ґрунтів: темно-бурі, світло-бурі, дерново-буроземні ґрунти. Характерною їх особливістю є значна частка гумусу (6-18 %) і велика товщина ґрунту (60 – 100 см). Бурі гірсько-лісові ґрунти характеризуються слабо помітною диференціацією ґрунтового профілю на генетичні горизонти, за фарбуванням всього розрізу, яке залежить від присутності в ґрунті окислів алюмінію і заліза. За механічним складом переважають суглинисті ґрунти доброї водопроникності. На цих ґрунтах ростуть чисті і змішані букові насадження, які мають високу продуктивність і досягають І, Iа класів бонітету.
• бурі лісові ґрунти займають 6,2% від загальної площі і розташовані у передгірській зоні на території Білківського і Довжанського лісництв. Це найбільш родючі ґрунти, на яких ростуть букові насадження, які характеризуються високою продуктивністю (Iа, Іб класи бонітету).
• дернові ґрунти на сучасних алювіальних відкладеннях займають незначну частину площі – всього 0,6% і частково представлені у кожному лісництві у найбільш понижених ділянках.
• гірсько-лугові ґрунти займають всього 0,2% загальної площі. Вони розповсюджені у Лисичівському і Річанському лісництвах вище межі лісу в зоні субальпійських лугів (полонини) на висотах 1050-1200м над рівнем моря.

Ерозійні процеси на території підприємства не виявлені. Прете, у зв’язку з гірським рельєфом місцевості територію підприємства за відношенням до ерозії слід вважати потенційно небезпечною. Площа найбільш ерозійно небезпечних ділянок становить близько 1200 га. Як правило, вони сконцентровані у Річанському лісництві. Крім цього, до ерозійно небезпечних ділянок слід віднести такі, які представлені ґрунтами малої потужності на крутих схилах.

Гідрографічна сітка території підприємства розвинута досить добре і представлена річкою Боржава із системою більш мілких рік і гірських потоків, які відносяться до басейна ріки Тиси – однієї з найбільших приток Дунаю.

На всій протяжності до річки Боржава впадає велика кількість малих рік і великих потоків. Найбільшими з них є ріки Бронька і Синявка.

Рівень ґрунтових вод нестабільний і залежить від кількості атмосферних опадів, а також глибини залягання водонепроникних порід і рельєфу місцевості. На більшій території підприємства ґрунтові води перебувають на значній глибині (до 10м); в долинах річок, біля підніжжя гір, вони залягають досить близько до поверхні (0,6-2м). Іноді ґрунтові води виходять на поверхню у вигляді джерел, даючи початок гірським потокам.

За ступенем вологості більша частина ґрунтів відноситься до вологих (98,1% від вкритих лісовою рослинністю земель). Частка земель з надмірним зволоженням становить 0,3% площі вкритих лісовою рослинністю земель. Болота на території підприємства відсутні.

Гідромеліоративні роботи на території підприємства не виконувалися.

Контакти: 90154, Закарпатська область, Іршавський район, село Довге, вул. Велика, 5а

+38 (03144) 7-13-66

info@irshavaagrolis.com.ua