ДП «Брустурянське лісомисливське господарство»

ДП «Великоберезнянське лісове господарство»
25.03.2015
ДП «Берегівське лісове господарство»
25.03.2015

 

Про підприємство

Сторінка в соціальній мережі Facebook

Керівництво підприємства

Бігун Михайло Миколайович директор
Арович Іван Юрійович головний лісничий


Розташоване на півночі східної частини Закарпатської області, на території Тячівського адміністративного району. У відповідності до комплексного лісогосподарського районування Західного регіону України територія лісомисливгоспу відноситься до Високогірного лісогосподарського району, Гірськокарпатського лісогосподарського округу з ялицево-смерековими і чистими смерековими лісами та рослинністю полонин. Лісові масиви підприємства приурочені в основному до схилів Привододільніх Горган і розміщуються у басейнах річки Брустурянки та її приток – річок Бертянки, Плайської і Турбату. Район розташування лісомисливгоспу має сприятливі умови для розвитку лісового і мисливського господарств. Основне лісогосподарське завдання підприємства – охорона і відтворення корінних смерекових та ялицево-смерекових лісостанів.

Для здійснення природоохоронної діяльності та ведення лісового і мисливського господарства ДП «Брустурянське лісомисливське господарство» надано у постійне користування 39826 га. Користування ресурсами лісу, особливо деревинними, на підприємстві обмежене. Такі обмеження закладені вже на законодавчому та нормативно-правовому рівнях, виходячи з особливої ґрунтозахисної та гідрологічної ролі лісів лісомисливгоспу. Адже південні схили Привододільних Горган є обривистими та крутими за стрімкістю і потребують захисту від ерозії. Також тут, уздовж Горганського хребта, проходить вододіл між басейнами Дністра та Тиси. Тому при поділі лісів за екологічним і соціально-економічним значенням в лісомисливгоспі виділені категорії захисних лісів, рекреаційно-оздоровчих лісів та лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення – всього на площі 17659 га, що становить 67 % загальної площі лісомисливгоспу.

До згаданих категорій, в основному, віднесені протиерозійні ліси на площі 11936 га, смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб – 3940 га, захисні смуги лісів уздовж автомобільних доріг державного значення – 88 га, смуги лісів уздовж берегів річок, навколо озер та інших водних об’єктів – 1028 га, ліси природно-заповідного фонду – 669 га. Експлуатаційні ліси, які поряд з виконанням екологічних функцій, забезпечують лісопереробне виробництво деревиною, займають тільки 8852 га, або 33% від загальної площі підприємства. Цілком очевидно, що при такому функціональному поділі лісів підприємства, коли дві третини лісового фонду виключено з розрахунку рубок головного користування, відбувається далеко неповне використання середньоперіодичного річного приросту запасу деревини. На всій площі лісового фонду лісомисливгоспу щорічно приростає 104,8 тис. куб. м запасу деревини, а річна заготівля деревини під час рубок головного користування сягає 31 тис. куб. м, або 30% від щорічного накопичення запасу деревини в лісовому фонді. Істотні обмеження в користуванні таким лісовим ресурсом як деревина є одним з головних тактичних заходів, що проводиться лісівниками підприємства для посилення виконання лісовими насадженнями екологічних функцій. Йдеться також і про поступову, рівномірну, невеликими площами, заміну похідних деревостанів, головним чином штучно   створених смеречників в період «ялиноманії», на корінні за породним складом насадження. Для цього потрібен час і наполеглива праця, а результатом стануть відтворені корінні рослинні формації та угруповання.

На теренах лісомисливгоспу в минулому закладені унікальні плантації кедра європейського з домішкою модрини польської, за якими ведеться спостереження від початку створення і які перетворилися, по суті, в науково-дослідні об’єкти. На жаль, є й негативні пам’ятки минувшини. Найбільше проблем лісовому господарству завдають похідні смеречники, які активно створювались тут з кінця XIX і до 60-х років XX століття, використовуючи при цьому здебільшого селекційне і генетичне непридатний садивний матеріал та насіння. Відомо, що продуктивність похідних насаджень нижча від продуктивності корінних за породним складом насаджень, та, головне, похідні насадження мають низьку біологічну стійкість. Звідси і випливає наявність великого фонду санітарне пошкоджених насаджень, які потребують негайного проведення санітарно-оздоровчих заходів. В окремі роки обсяги санітарно-оздоровчих заходів сягали до 20 тис. куб. м.

Відчутного впливу на якість і продуктивність лісів підприємства завдали періодичні стихійні лиха, які в цьому районі зафіксовані з другої половини XIX століття та повторюються аж дотепер до 1968 року, описує проф. Генсірук С.А., в районі Усть-Чорної знищено стихійними лихами 2260 га лісів, у тому числі 612 га незайманих. Стихійні лиха 1998 та 2001 років менше зачепили лісові насадження, але великої руйнації завдали лісовій інфраструктурі, передусім, дорогам, мостам, підпірним стінкам тощо. Катастрофічні вітровали, за даними проф. Стойко С.М., відбувались тут і у 1885,1957,1964 роках. Причому у 1964 році вітровали пройшли двічі: у липні – в долині річки Плайської, а у вересні – у долині річки Турбат. Обсяги поваленої деревини під час кожного з цих вітровалів обліковувались у сотнях тисяч і мільйонах куб. м, а їх площі сягали сотень і тисяч гектарів.

Наслідки наведених природних стихій та, у деякій мірі, не завжди правильного господарювання у минулому відчуваються і тепер, насамперед, у наявності похідних деревостанів, у погіршенні в порівнянні з оптимальною, товарної структури насаджень та їх санітарного стану. Все це, в свою чергу, може призвести до подальшого поступового зменшення загальної продуктивності насаджень та їх екологічного потенціалу. Недопущення такого стану справ входить до обов’язків лісівників підприємства, які застосовують у лісогосподарському виробництві досягнення науки та набутий віками досвід господарювання у гірських лісах як свій, так і запозичений.
Саме тому запроектовані лісовпорядкуванням лісогосподарські заходи визначаються, здебільшого, екологічними пріоритетами, а не економічною доцільністю. Для ведення лісового господарства підприємство забезпечене відповідною лісонасіннєвою базою, на об’єктах якої заготовляють покращене насіння основних лісоутворюючих порід. Це насіння висівають у лісових розсадниках загальною площею 4,24 га. Лісомисливгосп повною мірою забезпечує свої потреби у стандартному садивному матеріалі смереки, ялиці білої, кедра європейського, бука лісового, клена-явора та інших порід для створення щороку лісових культур на площі 120-150 га.

Основна мета колективу лісомисливгоспу – з кожним роком поліпшувати якість і підвищувати продуктивність лісових насаджень підприємства.

Контакти:

90522, Закарпатська обл., Тячівський р-н, с. Лопухово, вул. Партизанська, 1.
тел.: +38(03134) 3-61-41, e-mail: brustyrjanske_dlmg@ukr.net