Незвичне хобі ветерана лісової галузі Василя Тушера

Інтерв’ю Валерій Мурга: «Хочу, щоб лісівники знову були в числі найповажаніших людей краю»
11.01.2016
Про співпрацю лісівників з волонтерами говорили на зустрічі в Закарпатському ОУЛМГ
14.01.2016

Незвичне хобі ветерана лісової галузі Василя Тушера

Справжній музей влаштував у власній оселі колишній закарпатський лісівник Василь Тушер. В одній з кімнат свого будинку Василь Золтанович зібрав  чималу колекцію порцелянових тарілок і горнят ручної роботи, а в іншій  — нестандартні роги та чучела диких птахів. Той, хто знайомий з лісоводом-колекціонером, а працював він у лісовій охороні  Рахівського держлісгоспу з 1975 року,  добре знає, що обидві колекції  Василь Тушер почав збирати ще в молоді роки. Спершу, каже, зацікавили його різні рисунки на посуді. Місцеві умільці зображували на них рослинні орнаменти, виписували імена своїх коханих. Більшість виробів мають різних авторів, але власник згрупував їх за тематикою.  Найдавніша датується 1900 роком. Лісівник вже  достеменно і не пригадає історію появи в його домі кожного порцелянового шедевра. Частину придбав сам, декотрі виміняв, ще якісь отримав у подарунок.

Є в колекції лісовода три давні польські тарілки, їх рисунки, на яких здебільшого квіткова тема,  помітно відрізняються від інших. Угорські та чеські майстри надавали перевагу соціальній тематиці: «зустріч молодості», «щаслива старість», або тваринній. Як зізнається пан Василь, справжніми колекціонерами можуть бути лише ті люди, які «хворіють» на своє захоплення. Тож його рідні давно змирилися з тим, що їх оселя щоразу поповнюється новими експонатами.

Однак збирання кераміки – не єдине хобі  Василя Тушера. З 12-річного віку він займається виготовленням чучел. Таксидермією, так по-науковому звучить захоплення лісівника, зацікавився ще у 12-річному віці. Спершу багато читав спеціальної літератури, з тодішнього журналу «Юний натураліст» довідався, як у домашніх умовах можна зробити чучело.   Спробував – вдалося. З тих пір зібралася немала колекція, яку  умовно можна поділити на дві частини. В одній – чучела птахів. Найбільше приваблюють Василя Золтановича сови.

-У наших Карпатах водиться шістнадцять видів сов,  у всьому світі 132 види, — зауважує колекціонер-етнограф і таксидерміст, — я маю сім видів, в тому числі найбільшу і найменшу.

Поруч знаходяться мохноногий сарич, страус, кілька альбіносів з родини канюків, горобець, дика качка, сіра ворона. Переважно це рідкісні екземпляри. «Трофеї»  для виготовлення цих експонатів, таксидермісту приносять  місцеві мисливці. Сам майстер на полювання не ходить.

Як матеріал-наповнювач використовує сіно, а колись для цих потреб брав звичайну дерев’яну тирсу. Для  хімічної обробки раніше купував в аптеці 10-відсотковий миш’як, в останні роки користується чеським змащувальним матеріалом.  Тепер Василь Золтанович  вже знає все, що потрібно досвідченому таксидермісту. Свого часу для вдосконалення майстерності навіть відвідував спеціальні курси у Біловезькій Пущі.

Та, мабуть, найбільшою гордістю пана Василя є колекція аномальних рогів. Історія її виникнення не менш цікава, ніж самі експонати. У 1964 році, ще зовсім малим хлопцем, він вперше побачив дивні  ріжки косулі неправильної форми у бабусі-сусідки, чоловік якої працював місцевим єгером. Очевидно, старий лісівник  приніс ці роги з хащі. Допитливий юний натураліст став цікавитися причиною такої аномалії.  З’ясувалося, що зазвичай подібні вади закладаються ще в зародковому стані, а потім у хворих батьків народжується хворе потомство. Буває,  здоровий самець скидає восени роги і пошкоджує органи, які відповідають за їх відновлення. Звідси – чергова  аномалія. Типи нестандартів бувають різні. Це й однорогість, і так звані роги-перукарі, і несиметричні, і покручені. З останніх своїх аномальних екземплярів Василь Золтанович демонструє череп косулі з невластивими для цієї тварини кликами. І таке буває в природі, правда, дуже рідко.

Цікавимося, чи не виставляв колишній лісівник свої колекції у музеях або виставкових залах. Каже, що в минулі часи возив свої вироби у Київ, дещо з колекції показував у сусідніх закордонних державах. Сьогодні, на жаль, цим ніхто не займається, тож єдиний музей, де можна побачити роботи Тушера, це його будинок.

До речі, прізвище Тушер – рідкісне для нашого краю. Воно австрійського походження. Виявляється предки нашого ветерана-лісівника майже двісті років тому, ще за часів Марії Терезії прибули на Закарпаття у числі майстрів, котрим доручили зводити тут залізницю. Лісоводів у родині Тушерів не було. Правда, покійний дядько Василь Ількович, добре розумівся на цій справі. Певно, від нього і передалася Василю Золтановичу ця любов до лісу, до карпатської природи, яку він прищепив і своїй дочці.

Ольга СТЕФАНЕЦЬ, прес-служба ЗОУЛМГ

DSC_0443-w1200-h800

DSC_0441-w1200-h800

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *