«Небезпечна то була робота, але весела», – каже останній бокораш Іван Мокрянин

Офіційне повідомлення щодо інформації по Міжгірщині
22.04.2018
В Ужгороді відбувся семінар юристів держлісгоспів
23.04.2018

«Небезпечна то була робота, але весела», – каже останній бокораш Іван Мокрянин

Відійшла в минуле давня справа бокорошів. Вже понад 60 років у Карпатах не сплавляють деревину річками. Важкий і ризикований труд горян замінила потужна техніка. Втім інтерес до тепер уже екзотичної професії не вщухає. Тож не дивно, що у планах – відбудова музею лісу і сплаву на Чорній ріці.

Як насправді проходив сплав деревини, невдовзі зможемо дізнатися лише з музейних експозицій, книжок чи фільмів. Та є ще серед живих справжній бокораш – Іван Мокрянин (на фото) з Синевира. Зараз йому 87. Бокори почав сплавляти з 17 років. «Небезпечна то була робота, але весела, –  констатує Іван Ілліч, пригадуючи молоді роки. – Я ніколи не боявся води. А вона під час сплаву нерідко хлине аж за шию».

Сплав – непростий процес. Спочатку заготовляли деревину, ризами (жолоби для спуску колод із лісосіки до водозбірника) доправляли в портош (місце, де її сортували й зберігали протягом зими), а потім формували бокор. Перед тим ручними свердлами робили наскрізні отвори в колодах, виготовляли гужовки (спеціально висушені гілки ліщини спочатку парили в гарячій воді, потім закручували, ліщина ставала твердішою, і утворювалася гужва). Ними скріплювали колоди в плотах, витісували весла-опальчини.

Іван Мокрянин розповідає, що з Чорної ріки, разом ще з трьома своїми колегами, сплавляв бокори до Колочави, а там їх змінювали інші плотогони. Так деревина потрапляла на південь Закарпаття. Найскладнішою ділянкою був відрізок Чорна ріка – Колочава. «Не один бокораш загинув між хвилями холодної гірської річки, – каже. – Були два смертельно небезпечні місця: під флудером і в урочищі Гуки. Коли пройшов їх, на душі ставало спокійніше».

Бокораськими селами були Синевирська Поляна й Синевир. Зараз Іван Мокрянин чи не єдиний живий бокораш, який, хоч і в роках, але пам’ятає ті часи й ділиться спогадами.

Юрій БАБІЧИН, Новини Закарпаття

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *