Лісові насадження потрібно не лише зберегти, а й збільшувати їх площу, – Христина Юшкевич на Дніпропетровщині
20.07.2016
Закарпатські лісівники перерахували 640 тисяч гривень на підтримку колег з Херсонщини
20.07.2016

Наслідки стихійних буревіїв у Карпатах

Одним з найважливіших завдань лісового господарства є вирішення проблеми відновлення корінних деревостанів у Карпатах, підтримання стійкості лісових екосистем, підвищення їх продуктивності, посилення водоохоронних, ґрунтозахисних і протиерозійних властивостей. Підвищення стійкості насаджень проти вітру та вражень шкідниками і хворобами лісу є однією з найактуальніших і складних комплексних лісогосподарських проблем. Ліси завжди піддавалися негативному впливу шкідливих атмосферних чинників, які завдавали і завдають йому значної шкоди.

Основною причиною великих і частих вітровалів, які спостерігаються в Карпатах зараз є те, що в післявоєнні роки, особливо в зоні смерекових лісів, площі суцільних зрубів в деяких басейнах річок в два-три рази перевищували площу розрахункової лісосіки; лісосіки розташовувались без врахування напрямку переважаючих ураганних вітрів, стрімкості схилів, їх геологічної будови і ґрунтів.

Згідно з літературними даними найбільші вітровали спостерігалися в Українських Карпатах у 1868, 1869, 1872, 1885, 1902, 1912, 1941, 1957, 1964, 1969, 1970, 1982, 1989 і 1992 роках. В 1868-1869рр. у Закарпатті пройшов сильний ураган, який повалив 2565га лісу, а в 1886 р. – 2302га., в липні 1869 р. -2500 га. Всього в Карпатах за 1868-1869 рр. було знищено буревіями 12,8 тис. га лісу.

В наступний період найбільш інтенсивні вітровали зафіксовано в Українських Карпатах після 1957 року. За період 1957-1960 pp. суцільні та часткові вітровали відбулися на площі 520 тис.га, які пошкодили понад 21 млн. куб м деревини. Протягом цих років щорічний об’єм вітровальної деревини з незначним відхиленням дорівнював розрахунковій лісосіці, а в 1964 році перевищив її більш, ніж у два рази. Трибун П.А. наводить дані про катастрофічні вітровали в Івано-Франківській області за 1957-1960 роки, після яких утворилось 6718,2 тис. куб м вітровальної деревини, а крім того, через ураження, ще 600 тис. куб м сухостоїв. Автор відзначає, що починаючи з 1959 року щорічне утворення вітровалів не припиняється і по сьогоднішній день. Причини одні і ті ж. В одні роки, в залежності від сили вітрів, їх утворюється більше, в інші – менше. В грудні 1989 року і в лютому 1990 року вітрами, швидкість яких досягала 30-40 м/с лише в одній Івано-Франківській області було вивалено 2,4 млн. куб м деревини.

Упродовж 1998-2004 рр. масових катастрофічних вітровалів у Івано-Франківській області не спостерігалось. Однак, загальна площа лісів області, які зазнали руйнівного впливу стихійних явищ локального характеру досить суттєва і складає 3119 га. Найбільш масивні вітровали та буреломи спостерігалися у Вигодському (625 га), Осмолодському (478 га) та Надвірнянському (294 га) державних лісогосподарських підприємствах.

Згідно даних Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства у 1981-1990 рр. вітровали пошкодили на Закарпатті 2651,4 тис. куб м деревини.

Ідентичною є проблема з вітровалами і на Буковині. Тут за останні 20 років вітровалами і буреломами було охоплено площу 150 тис. га, в тому числі суцільними вітровалами – близько 3 тис. га.

У лісах країн Європи ситуація щодо вітровальності є такою ж як і в Україні. В Польщі на початку 70-х років вітром пошкоджено 40 млн куб м деревини. В Північно-Західній Європі у листопаді 1972 року ураган, який був названий «ураганом століття» винищив приблизно 25 млн куб м деревини. У лютому і березні місяці 1999 року пройшла хвиля ще двох ураганів, шкода від яких у декілька разів перевищила обсяги попередніх.

Основними факторами, що викликають пошкодження смерекових деревостанів у Карпатах є абіотичні фактори: коливання сонячної активності, вітер і атмосферні опади, ґрунтовий покрив, а вирішальну роль в цьому відіграє експозиція схилів. Тобто, чим більш вітроударним є схил, тим більший тиск повітря на дерево і більша вірогідність пошкодження насадження.

Суттєвим є також вплив висоти місцевості над рівнем моря. Безпосередньо цей вплив проявляється в тому, що зі збільшенням висоти підвищується кількість атмосферних опадів і, відповідно, зменшується температура повітря. В Українських Карпатах вітровали і буреломи найчастіше спостерігаються в межах висот 700-1100 (1200) м н.р.м., що пов’язано із збільшенням тут кількості днів з сильними вітрами в наслідок більш різких коливань атмосферного тиску, збільшенням швидкості небезпечних вітрів, а також великою кількістю опадів.

Особливістю ґрунтів Карпат є низька водостійкість ґрунтових агрегатів при дуже слабкій водопроникності, в результаті швидкого перезволоження ґрунту зменшуються сили зчеплення кореневої системи з ґрунтом.

У групі біотичних факторів, що зумовлюють вітровалонебезпечність ситуації, провідне місце займають особливості лісівничо-таксаційних показників деревостанів. Особливо зазнають вітровалів одновікові насадження, що сформувалися в результаті проведення суцільних рубок. Особливо чітко проявляється залежність вітровалів від віку насаджень. Критичним щодо вітростійкості є вік 60-80 років. Вітровали можуть відбуватися лише тоді, коли дерева у деревостанах мають відповідну висоту. Тому вітровали більше загрожують старшим і високобонітетним деревостанам.

Найчастіше вітровали спостерігалися у смерекових лісостанах. На цю породу припало 72% від загального об’єму вітровальної деревини. Частка вітровальної деревини ялиці становила 13%, бука – 12%, інших порід – лише 3%.

Така ситуація пояснюється біологічними особливостями смереки, зокрема особливістю будови її коренів: уже на відстані 1-1,5 м від стовбура товщина кореня зменшується у три чотири рази, він розгалужується на велику кількість якірних коренів невеликої товщини.

За ступенем вітровалонебезпечності деревні породи розміщуються в такому порядку: смерека, ялиця біла, осика, вільха чорна, дуб звичайний, бук лісовий, береза бородавчаста, дуб північний, сосна звичайна, граб звичайний Особливістю всіх деревних порід є те, що найбільша вітровалонебезпечність притаманна чистим насадженням (скадаються з однієї породи). Із зменшенням частки кожної породи стійкість до вітровалів деревостану збільшується. Для смереки це спостерігається із зменшенням її участі до 7-9 одиниць, для бука – 4-6, зменшення частки сосни нижче 9 не впливає на підвищення вітровалостійкості. В залежності від типів умов місцезростання вітростійкими породами вважають: в суборах – березу, сосну, кедр карпатський, модрину європейську, черешню; в сусмеречинах – ялицю, бук, явір, модрину, черешню; в смеречинах – ялицю, бук, явір, ясен, дугласію .

Правильне змішування порід – одна з важливих умов хорошого росту і стану культур. Рекомендується застосовувати такі типи змішування, як кулісний, кулісно-ланковий або невеликими групами розміром 5×5 і 10×10 м чи уривчастими смугами.

При розробці схем вітростійких культур потрібно враховувати, що опір крон смереки і ялиці практично одинакові, крони бука – на 20-30% більший ніж у смереки, але в безлистяному стані він різко падає і становить 20% початкового, тоді як у хвойних порід зрідження крони не впливає на їх опір  вітру. Тому ранньою весною, пізньою осінню і зимою  бук  при одиночному та куртинному розміщенні по площі у змішаному насадженні не може бути достатнім бар’єром. Тільки смугове розміщення листяних порід сприяє підвищенню вітростійкості деревостану.

Заходи попередження вітровальності рекомендовано проводити з урахуванням санітарного стану насаджень.

    В ослаблених, помірно уражених смерекових деревостанах, потрібно оперативно здійснювати  вибіркові санітарні рубки із одночасним сприянням природному поновленню деревних порід, які відповідають едафокліматичним умовам території. У прогалинах, котрі утворюються у процесі вибіркових рубок, потрібно створювати піднаметові культури або підсівати насіння бука, ялиці, берези, вільхи сірої та інших порід, які менш вразливі до негативної дії кореневих патогенів.

    У здорових смерекових лісах, які ростуть на висотних позначках, вище 800 м н.р.м., де процеси всихання не набули масового поширення, потрібно переформувати чисті одновікові деревостани смереки у різновікові, мішані насадження зі зімкненою вертикальною структурою. При цьому варто орієнтуватися на наявне природне поновлення з обов’язковим доповненням необхідних листяних порід.

Проаналізувавши інформацію щодо проблеми вітровалів в гірських лісах Українських Карпат можна відзначити наступне:

– пошкодження лісових масивів вітром спостерігається майже щорічно, досягаючи в окремі роки катастрофічного рівня;

– в найбільшій мірі вітровали спостерігаються в чистих одновікових насадженнях 60-80 річного віку в межах висот 700-1100 м над рівнем моря;

– природна реабілітація пошкоджених вітрами лісових масивів відбувається впродовж тривалого періоду часу;

– штучна реабілітація реалізується впродовж недовгого проміжку часу, однак у доволі складних лісорослинних умовах (деформований ґрунтовий покрив та сильно захаращена територія). Основною вимогою до складу культивованих порід є забезпечення оптимальної участі вітростійких, особливо листяних порід;

– рівень пошкодження вітром насаджень у значній мірі залежить від їх породного складу, густоти та багатьох інших лісівничих показників;

ДСЛП «Івано-Франківськлісозахист» постійно проводить моніторинг пошкоджених насаджень. Так, в кінці червня цього року, внаслідок пошкодження стихією (сильні пориви вітру) в Івано-Франківській та Закарпатській областях обліковано більше 700 гектарів пошкоджених насаджень, в тому числі суцільних вітровалів на площі 220 га. Найбільша площа вітровалів утворилась в ДП «Осмолодський лісгосп» (біля 200 га, в т.ч. суцільних – 80 га.) та в ДП «Мокрянський лісгосп» (150 га, в т.ч. суцільних – 60 га).

Всі пошкоджені ділянки взяті на облік, де запроектоване невідкладне проведення відповідних санітарно-оздоровчих заходів.

 За матеріалами

 ДСЛП «Івано-Франківськлісозахист»

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *