Марина Баранчик: «Жінкам під силу вирішення навіть найскладніших проблем»

Відбулася зустріч з представниками Президії ЦК Профспілки працівників лісового господарства України.
11.02.2016
Термін прийому документів від кандидатів для участі в установчих зборах щодо створення Громадської Ради при Закарпатському обласному управлінні продовжено
12.02.2016

Марина Баранчик: «Жінкам під силу вирішення навіть найскладніших проблем»

Нині її рідко можна побачити в  однострої працівника лісової галузі, хіба що під час святкових урочистостей чи якоїсь іншої особливої нагоди. Тому не всім відомо, що на погонах парадного мундира цієї  чорноокої, зі східними рисами обличчя жінки, яку частенько можна зустріти у приймальні начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства, давно красуються три зірки. Просто вона не з тих, хто хизується своїми досягненнями і високим званням. Головний спеціаліст з питань охорони, обліку та використання земель лісового фонду ЗОУЛМГ Марина Баранчик, а мова саме про неї, не вміє жити на показ. Адже переконана: про справжній професіоналізм свідчать виконані справи і багаторічний досвід, а не зіркові погони. У послужному списку Марини Юріївни чимало подяк і нагород за добру роботу, зокрема й іменний годинник від Держагентства лісових ресурсів України.

— Марино Юріївно, ви у лісовій галузі працюєте не один рік. Що підштовхнуло вас свого часу обрати цю, далеко не жіночу професію?

— Можливо, це звучатиме банально, але ліс  я полюбила ще дитиною. Певно, цю любов прищепили мені мої бабуся і мама. Раніше ми жили у російській глибинці, на окраїні невеличкого села, поруч з лісом. Тож я часто ходила туди по гриби та ягоди, знала там ледь  не кожну травинку, навчилася розрізняти різні породи дерев і кущів, вміла їх оберігати. Після закінчення школи упродовж року працювала в місцевій оранжереї. Далі твердо вирішила вступати в лісотехнічний інститут. На той час мої рідні вже переїхали у Білорусь. А я подалася підкорювати Москву – і таки стала студенткою омріяного вишу.

— Отож можна сказати, що ваш професійний вибір був усвідомленим? 

— Цілком. Вже у шкільному віці  я знала: буду лісівником. Тим паче, що керувалася позитивним прикладом старшої двоюрідної сестри, котра також закінчила цей вищий навчальний заклад. Мала всі шанси залишитися працювати у Москві, в тамтешньому управлінні лісового господарства. Однак доля розпорядилася по-іншому. Моя дипломна робота була на тему:  «Створення плантації дуба звичайного (черешчатого) в Ужгородському лісокомбінаті». Тож цей підрозділ  з травня 1989 року став моїм першим місцем роботи після закінчення інституту. І там я пропрацювала до 2003 року. В обласне управління прийшла у   2005-му. Сюди мене рекомендував мій колишній керівник Іван Костів.

— За вами закріпився імідж сильної жінки. Ви почуваєтеся такою?

У сучасних умовах, на мою думку, майже всі жінки змушені бути сильними. Хто вирішує побутові проблеми? Та здебільшого жінки. Часом їм під силу впоратися з робочими питаннями, з котрими не завжди можуть дати собі раду чоловіки. Кажуть: сила жінки в її слабкостях. Так  хочеться інколи бути слабкою. Все ж ловлю себе на думці, що якось не вдається розслабитися. Навіть вдома наказую, що, де і як повинно лежати. Останнім часом багато мовиться про гендерну рівність. Коли прийшла на роботу, про неї ніхто нічого не чув. Однак вже тоді у чоловічій галузі працювало багато представниць прекрасної статі. Ми обирали професію за покликом серця і на рівні з чоловіками вирушали у спеціальному одязі в далекі відрядження. Мої діти, бувало, бачили мене тільки пізно ввечері. Певно, саме тому обрали інші професії. Старша донька – лікар-педіатр, молодша – головний інженер ДП «Закарпатський науково-дослідний інститут землеустрою».  Правда, до останньої не раз тепер звертаюся за  кваліфікованою консультацією, адже моя нинішня посада пов’язана із земельними питаннями.

— Які проблемні питання довелося вирішувати останнім часом на цій посаді?

— Ось буквально недавно виїжджала у державні підприємства  «Хустське ЛДГ» і «Виноградівське ЛГ» щодо відведення земельних ділянок з метою проведення гірночорудних робіт з видобутку надр корисних копалин. Там потрібно було узгодити усі моменти згідно із чинним законодавством, аби потім нас не звинувачували у зловживанні. А на території ДП «Великобичківське ЛМГ» обласна влада планує провести газопровід, тож  також знадобилося наше втручання. До речі, відповідно до останніх законодавчих актів усі питання щодо вилучення, надання в користування земель лісфонду тепер  вирішуються на рівні Кабінету Міністрів України.

Якби вдалося повернутись у минуле, чи обрали б цю ж професію?

Мій професійний вибір був усвідомлений. Я не люблю бізнес, бухгалтерську справу, далека від гуманітарних наук. Завжди почувалася у лісовій галузі  і почуваюся досі на своєму місці. Це ж важливо, щоб людина йшла на роботу, знаючи, що це її. Тому нічого не хотіла б змінювати, якби трапилася така нагода.

— Відійдемо від роботи і поговоримо про відпочинок. Чомусь побутує думка, що працівникам лісової галузі найкраще відпочивається у лісі. А як у вас?

— Я, за знаком зодіаку, Рак, мабуть, тому обожнюю море.  Це моя стихія. Як випадає нагода: відпустка чи кілька вихідних у літню пору, обов’язково вирушаю до морського узбережжя. Щодо  лісу, то його, скоріше, тепер сприймаю як роботу.

 — Що є найголовнішим у вашому житті?

Як і в кожної матері, — це  діти. Мої дочки вже дорослі. Вважаю, що я добре їх виховала. Обидві доні виросли достойними людьми. Знаю, що потребують моєї підтримки і любові. Та й мені необхідна їхня увага.  Коли збираємося разом, почуваюся особливо щасливою.

— Які риси характеру найбільше цінуєте в людях?

— Скажу так,  не можу витерпіти підлості, нещирості і нахабства. Тому   особливо ціную в людях відкритість, щирість, чесність, стриманість та вихованість. Це стосується і жінок, і чоловіків. Будь-який прояв фальші гостро відчуваю і зразу намагаюся  дистанціюватися. Сама належу до так званих правдолюбів. Здогадуюся, що не всім це до вподоби. Людям, які  вчинили якусь підлість щодо мене, більше ніколи не стану довіряти. Такі особи просто перестають існувати для мене.

— Незабаром День Святого Валентина, а ще трохи  і настане весна — пора, яка асоціюється у нас із Днем Жінки. Що б ви хотіли побажати своїм колегам, представницям прекрасної статі, напередодні цих свят.

На Закарпатті, та й, зрештою, в Україні загалом — найгарніші жінки. Так хочеться, щоб вони завжди були щасливими, аби  на їх обличчях завжди сяяли усмішки. Для цього потрібен спокій і достаток удома, порозуміння на роботі, повага і любов близьких та рідних.

— Дякую за розмову. І вас сердечно вітаю з прийдешніми святами.

Ольга  Стефанець,

прес-служба Закарпатського ОУЛМГ

DSC_0726-w1200-h800

1 Коментар

  1. Юлія сказав:

    Побільше б таких гарних, розумних жінок-професіоналів у лісовій галузі, та й у інших! Пишаємося 🙂

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *