Лісівнича справа на Закарпатті стає дедалі престижнішою
25.02.2017
Податки і працівники: Валерій Мурга відзвітувався про рік роботи лісових господарств Закарпаття
27.02.2017

Карпати заліснять кедрами?!

Закарпатські лісівники показали, що і як вони роблять, аби місця суцільних рубок не стояли пустками

Останнім часом людина з професією лісник назагал асоціюється із негативом. От кажеш «лісівник», а в уяві одразу асоціативний ряд – «лісоруб», «лісокрад», «контрабандист», «хабарник»… Це так в’їлося в свідомість, особливо на фоні останніх заяв про масові вирубки, лисі Карпати та екоцид лісів, що сприймається як належне. Хоча насправді, кажуть фахівці, лісівник – це людина, яка не стільки рубає ліс, скільки вирощує його. У тому, що все так і є, нас спробували переконати закарпатські лісівники.

ПЛАНТАЦІЇ ОДНОГО ЛІСНИЦТВА ДАЮТЬ ДО 2,5 МЛН САДЖАНЦІВ НА РІК

Це господарство працює на Тячівщині, у віддаленому гірському селі Брустури, що за совєтів було поетично перейменоване в «Лопухово». Цей лісгосп таки вигідно презентує лісівників та їхню роботу – тут кілька лісництв, два з них мають неабияку славу. Перше, Кедринське, – завдяки унікальній плантації кедрів, що росте тут природнім шляхом понад 500 років, друге – Турбатське славне своїм працівником, Героєм соцпраці, чемпіоном світу серед лісорубів Іваном Чусою (зараз у лісництві працює, до слова, онук його брата – Дмитро). Хоча треба сказати, що цей лісгосп відомий також і масовими рубками на своїй території – тут багато так званих «лисих» схилів, були й акції, коли селяни перекривали дороги лісовозам.

А ще, крім усього, тут розташоване одне з найбільших у Карпатах лісогосподарств – Брустурянське, яке відоме своїми великими розсадниками, вони дають до 2,5 млн саджанців для заліснення на рік. Власне, оцю свою систему лісовідновлення і мали на меті показати нам лісники.

Михайло Бігун. Фото: Сергій Гудак

За інформацією директора лісгоспу пана Михайла Бігуна, на території підприємства функціонують 14 лісових розсадників, загальною площею 4,6 га. Також мають теплицю – тут навіть модну нині тую вирощують (кажуть, у лісівників хвою для дачі можна купити на 20% дешевше, ніж у розплідниках). Ну, а забезпечують роботу розсадників сім лісокультурних бригад, а це 38 осіб. Плюс – у гарячу пору на підмогу ще наймають сезонних працівників із місцевих.

Жінки прополюють грядки смереки. Фото: Сергій Гудак

Зараз, зважаючи на пору року, знамениті брустурянські плантації із молодими смерічками, кедрами, ясенами, буками та дубками ми не побачили – вони засипані ще майже півметровим шаром снігу. Їх показують нам на  фото – ось сіють, ось прополюють, ось вибирають для висадки, ось висаджують… До речі, зазвичай смерічки висаджують у 2-3 річному віці, кедри та ясени – в 5 річному, коли деревцята трохи зміцніють.

Жінки прополюють грядки смереки. Фото: Сергій Гудак

А зараз у господарстві робітники активно заготовляють насіння. Січень-лютий – саме сезон для збору смерекових шишок, видобування із них насіння та підготовки його до висівання. А відбувається цей унікальний – на погляд небувалих – процес у приміщенні, що називається «шишкосушкою».

ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО ШИШКОСУШКИ!

Це, власне кажучи, лабораторія, де лісівники заготовлюють зібране насіння та зберігають його. У Кедринському лісництві Брустурянського лісгоспу шишкосушка – це двоповерхова зрубна хатинка. Ззовні схожа на сауну – як зайдеш усередину, тільки переконуєшся, що точно як сауна: тепло і стійкий аромат хвої. Тепло потрібно для того, аби шишки розкрилися, – так із них легше добути насіння. Для цього зібрані по лісництвах шишки (які до того зберігалися у снігових ямах) поміщають на полиці у цій «сауні». Під тривалою постійною дією тепла вони за кілька днів розкриваються – і з ними починають працювати. Розкриті шишки закладають у спеціальний барабан, схожий на лотерейний, тільки з повздовжніми отворами – коли його крутити, із цих отворів висипається насіння. Його тут називають «крилатка» – адже кожна чорна насінина справді має крило. Ці крила їм пізніше обривають – труть у спеціальному ситі доти, доки залишиться тільки чорнушка. Так, пояснюють лісівники, краще зійде. Ну, а вже провіяні насінини закладають у скляні 10-літрові бутлі. Зберігатися так насіння може десятиліттями.

За день тут можуть переробити до 150 кг шишок. Пізніше частину насіння залишають для потреб власного лісництва, решту віддають колегам.

Фото: Сергій Гудак

– Цього року урожай шишок непоганий, але бувало й краще, – розповідає після екскурсії по шишкосушці Василь Золотар, лісник Кедринського лісництва. – Рік до року не подібний, – каже він і додає: – У кінцевому результаті, після переробки ми отримуємо приблизно 2% від заготівлі. Якщо порівнювати з минулими роками, то один із найкращих врожаїв смереки ми мали два роки тому – тоді заготували до 350 кг насіння смереки.

СМЕРЕКИ ВИРОСТИТЬ БУДЬ-ХТО, А МИ ЩЕ Й КЕДРИ ВМІЄМО!

Але що насправді здивувало у цій «заготівельній конторі» лісівників – це те, що тут готують не тільки насіння звичайної для Карпатського регіону хвої, а й незвичайної. Мова про кедрові шишки – насіння з яких тут також збирають, пророщують і висаджують на своїх лісових схилах кедри.

Молода смерека. Фото: Сергій Гудак

Справа в тому, що Кедринське лісництво в цьому плані унікальне – на його території розташовується рідкісна плантація сосни кедрової європейської, вона займає тут площу кількасот квадратних метрів. Ростуть кедри на висоті 1350 метрів над рівнем моря, на бідних кам’янистих грунтах. Який вік цих дерев – достоту невідомо, хоча, за словами лісничого Василя Золотаря, минулого року вітром звалило одне зі старих дерев, і його віддали на експертизу. Експерти визначили, що вік цього кедра – 500 років.

Власне, тут у Брустурах, планують, за словами лісничого Кедринського лісництва Василя Золотаря, збільшувати площу унікальних хвойних.

– Щороку висаджуємо молоді кедри на різних квадратах у лісництві, на приполонинських висотах, що понад 1000 метрів над рівнем моря, – мусимо після висадки ще деякий час їх доглядати, бо ж кедрова сосна – це вам не смерека, вона вередлива й абиде та абияк рости не хоче, – каже Золотар.

Насіння клена Фото: Сергій Гудак

Вирощують молоді саджанці кедрів тут же, в лісництві – поміж звичайних для цієї місцевості смерек, ялини білої, кленів-ясенів… Зазвичай кедри висаджують у 5-річному віці. Це саме той час, коли деревцята добре приживаються. А росте кедр довго, лісівник каже, що за своєї тямки (пам’яті, – ред.) посадив деревце – зараз воно щойно досягло його зросту. Ну, а свої знамениті шишки кедрова сосна починає давати аж у 35-річному віці. І за них, каже Василь Васильович, тут ведеться справжня боротьба.

Ні, не з місцевим населенням (хоча і це теж можливо, коли взяти до уваги, що ціна кедрового насіння становить близько $200 за 100 г) – а з птахами. Точніше, з пташкою, яка зветься так само, як і традиційний Брустурянський кедровий продукт (горілка, настояна на насінні) – кедрівка.

Молода смерека. Фото: Сергій Гудак

– Заготовляємо шишки на насіння у вересні, для цього на деревах робимо спеціальні пастки – аби шишки не розкрилися, а насіння з них не випало, – розповідає Василь Золотар. – Робити це треба тихо, ми під час роботи в кедрівнику намагаємося майже не розмовляти. Якщо нас почує кедрівка – для птахів це буде сигналом, що шишки дозріли, вони хмарою налетять і нам нічого не залишиться, – пояснює Золотар.

ПРИХОДЬТЕ, ДАМО ЩЕ Й НА ГОРІХИ

А от у сусідньому із Бурстурами Тячівському лісгоспі теж думають над оригінальним залісненням. Але тут вирішили зробити “хід конем” і заробляти не тільки імідж (як у випадку з кедрами) – а й непогані гроші, облаштувавши на території лісництв горіхові плантації. Експериментуватимуть поблизу села Нересниця.

Фото: Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ

– Моніторячи ринок, ми вирішили, що горіхова плантація дасть добрий результат уже в близькому майбутньому, – розповідає про ідею директор Тячівського лісгоспу Наталія Катреняк. – У нас у Нересниці волоський горіх користується зараз великим попитом, його купують у місцевих великими і малими партіями підприємці. За кілограм правлять від 130 до 180 грн – залежно від якості та величини зернят. Тому горіхова плантація – це альтернатива заробітку для лісгоспу в майбутньому, так зможемо менше рубати.

– Весною, – каже пані Наталя, – на території Тернівського лісництва (тут для цього сприятливі природні умови) плануємо закласти плантацію 1,5 га із саджанців волоського горіха. Матеріал – саджанці 2-річного віку, закупимо в українського виробника. Пізніше, думаю, збільшуватимемо площі горіхових лісів на нашій території.

– Нещодавно при лісовпорядкувальних роботах наші працівники виявили дві такі плантації, це 12-ти 17-річні дерева. Вони уже плодоносять, досі лісгосп не продавав їхні плоди, хіба оббирали місцеві жителі, але зараз ці плантації розчищають, весною ми підживимо дерева – й уже восени будемо мати з цього користь для господарства, – каже Наталія Катреняк.

Молода смерека. Фото: Сергій Гудак

Треба сказати, що горіховий ліс – це добра перспектива. Плодоносити ці дерева можуть до 100-150 років, цінною є і деревина горіха – з неї виробляють елітні меблі. Маючи дерева, які дають плоди, можна також вирощувати саджанці й продавати їх. Також цінні перетинки і шкарлупа горіхів, що залишаються при переробці. Горіхова шкаралупа є хорошою сировиною для виробництва твердого палива, це зараз дуже актуально для українців, які шукають альтернативу газові.

Одним словом, горіхові ліси – це добра перспектива. У цьому Наталя Катреняк нас таки переконала.

ХАЙ ДЕПУТАТИ ДОЛУЧАЮТЬСЯ!

Примітно, що 2017-й на Закарпатті оголосили роком заліснення Карпат.

Валерій Мурга. Фото: Сергій Гудак

– За минулий рік, – повідомив директор Закарпатського облуправління ЛМГ Валерій Мурга, – підприємствами Закарпатського ОУЛМГ проведено лісовідновлення на площі 3633 га. Ми щороку, виходячи з проекту лісових культур, вирощуємо 10-12 мільйонів саджанців, тобто, саджаємо 10 мільйонів нових дерев для нащадків. А 2017 рік проголошений роком заліснення нових територій, які були передані від агролісів і непридатні до сільськогосподарського використання. Програма відтворення лісів у Закарпатті на 2017 рік передбачає, що молоді ліси зашумлять на 4000 тисячах гектарів – переважно на місцях попередніх вирубок.

Наразі найбільша потреба в залісненні – на територіях, які раніше рахувалися за агролісами, каже головний лісівник Закарпаття.

Молода смерека. Фото: Сергій Гудак

Для того, аби залучити якнайбільше людей до процесу заліснення, лісівники цього року планують не просто висаджувати ліс, а проводити акції з заліснення – разом із школярами, студентами, спортсменами. Долучать до цього й депутатів.

– Цього року хочемо також провести День депутата і так само разом зі слугами народу посадити модрини, дуби та сосни європейські, – заохочує Валерій Мурга. – Наразі в господарствах закінчують працювати з насіннєвим матеріалом, невдовзі, як тільки в горах зійде сніг, лісники приступатимуть до роботи. Запевняю вас, що «лисих Карпат» по собі ми не залишимо.

Тетяна Когутич, Ужгород.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *