На Закарпатті розпочалася депопуляція диких кабанів
15.08.2017
Лісівники Воловеччини висадили цьогоріч 178 га лісів
15.08.2017

КОЛИ ІСТОРІЮ ПИШУТЬ МОЛОДІ

Хороша справа коли діти  успадковують професію батьків. У цьому є не тільки певний знак поваги до предків, але й знак  необхідності, важливості їх професії.  У Довгому, як і  майже  чи не в кожному закарпатському селі  широке коло  родичів і знайомих обговорюють між собою можливий   вибір професії підростаючого юного покоління. Мабуть не був  виключенням із цього в хорошому значенні цього слова, міщанського звичаю і Василь Батрин.

Більшість віддавала перевагу материній професії – Ганна працювала медиком на Довжанському лісокомбінаті. Проте були й переконані, що хлопець  обере батьків фах: Василь Васильович обіймав посаду головного економіста районного дорожнього експлуатаційного управління, у якому, до речі. Трудилася ціла династія Батринів. Та ще до того як визначиться професійний шлях,  домашня сімейна рада прийняла рішення про те що середню освіту молодший у родині Батринів має завершувати в Ужгородському політехнічному ліцеї-інтернаті. Варта уваги деталь. Саме тут йому привив любов до математичних наук Іван Дмитрович Ситар, які у Довжанській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. О. О. Медведєв. Здобувши середню освіту Василь Батрин мав за плечима не тільки атестат, але й чималий  багаж  призових місць обласних олімпіад із точних наук. Тож перед ним  у статусі абітурієнта гостинно розчиняли двері УжНУ. УжДІЕП та інші.

Василь Батрин у 2004-ому році по-мудрому компромісне рішення – поступив на навчання у Львівський національний лісотехнічний  університет України.

Закладена міцна основа в ліцеї стала для закарпатця доволі хорошою підпорою у здобутті вищої освіти у столиці Галичини. Пригадуючи ті п’ять років сьогодні головний економіст ДП «Довжанське лісомисливське господарство» не втримується від того, щоб  не додати до них дрібку гумору. На одній із лекцій викладач, бачачи не надто адекватне сприйняття студентами теми,  запропонував Батрину  викласти його  розуміння предмету. Василь, як істинний спудей, зметикувавши, звернувся до прикладу своїх товаришів: огрядний Б. має келих із невеличкою кількістю напою,а тендітна К.  – так  само в келихові, але більшу його порцію. Яким чином провести обмін не зливаючи напої докупи – дуже просто за Батриновим варіантом: слід взяти ще одну посудину, у яку перелити напій або студентки, або  студента, аби  потім наповнити  келих напоєм партнера. Оригінальність методу  припала до душі і  викладачеві і колегам.

Проте не тільки із таких епізодів складалося студентські будні і свята. Навчання, практика на довжанському підприємстві «Ено-Меблі ЛТД», поїздки на заробітки в Москву – типові для його покоління відправні точки. Вже тоді певним  чином, нехай  навіть сьогодні Василь Васильович пояснює  це шляхом найменшого  опору, але він обирає  тему дипломної магістерської роботи «Факторний  аналіз експертної  діяльності ТзОВ «Ено-Меблі ЛТД». Від університету науковими керівниками були доцент, кандидат економічних наук І.І.Дідович, кандидати економічних наук М. Е. Матвеєв і О. М. Вічевич. Від підприємства – В. І. Шрам.

Наступним етапом на життєвому шляху знову стала зустріч із Віталієм Івановичом, коли Василь Васильович прийшов на  роюоту в ДП «Довжанське ЛМГ».

— Важко тут працювати? – запитав вчорашній дипломант а нині молодий спеціаліст В.В. Батрин свого наставника.

— Бери та працюй, — почув у відповідь.

Наскільки і як  важко Василь Васильович відчув сповна через два місяці, коли  Віталій Іванович  успішно відчалив у чергову відпустку,  а в  обласне управління прийшов  строк здавати звіти за 9 місяців 2009-го року  роботи підприємства і  виробничо-фінансовий план роботи лісомисливського господарства на 2010 рік. З такого рівня завданням справиться не кожен навіть досвідчений економіст, не те що вчорашній випускник Вишу. Василь Васильович успішно  подолав цей бар’єр. Хоча, чого гріха таїти, неоціниму допомогу йому  надали працівники всього управлінського апарату держлісгоспу.

Наступним серйозним  іспитом для нього як для спеціаліста-економіста стала перша відправка продукції підприємства за кордон. Із попередньою ситуацією єднає її те, що так само отримав завдання від керівника без попередження та завчасної підготовки. Взявши  цей рубіж, молодий чоловік впродовж наступних двох років два рази на тиждень їздив оформляти вантажі  на Виноградівський митний пост. ????

У цих двох,  на перший погляд далеких один від одного фактах  біографії головного економіста державного підприємства «Довжанське лісомисливське господарство» Василя Батрина окрім уже названих є ще один, якщо і не найважливіший, то далеко не останнього  порядку фактор.  І у першому, і у другому випадку  йому пропонували роботу: спочатку – за фахом в обласному управлінні лісового господарства, опісля – митним брокером.

В.В. Батрин  у свої тридцять років належить до числа наймолодших серед  головних економістів підприємств лісової галузі Закарпаття.

Серед тих колег,  до кого ставиться він  із особливою  повагою, щонайперше називає Оксану Василівну Сакалош  із  ДП «Виноградівське ЛГ», Ганну Петрівну Милян із ДП «Міжгірське ЛМГ» і Оксану Йосипівну  Вербина – ДП «Хустське ЛГ».

Коли людина любить свою професію, це відразу відчувається. Василь Батрин виріс над Боржавою. Тому наступна фраза, що він купається  у цифрах – мов риба у воді,  має до того ж велику д частку ймовірності. Але це  так по-справжньому. На його тверде переконання бухгалтерія бачить тільки факт, вона на нього опирається, вона до нього можна сказати навіть «намертво» прив’язана, а економіст повинен планувати затрати, всю діяльність і, що головне, — бачити перспективу. Аби не відірватися від реальності, він до неї як якорем прив’язаний нормами.

До всіх напрямків у своїй роботі головний економіст держпідприємства «Довжанське лісомисливське господарство» Василь Батрин ставиться особливо відповідально. Але навіть у  цьому ряду виділяє нормування заробітної плати: за цією сферою — благополуччя працівників, їх родин. Це завжди  належало до пріоритетів у лісовій галузі. Серед найбільш високооплачуваних  категорій працівників перед  ведуть водії лісовозів, наступні – зайняті на переробці , а вже треті – лісозаготівельники. Коли вже зайшла мова про заробітну плату, то при спілкуванні Василь Васильович наголосив саме на тому, що в окремих категорій  штатних працівників лісомисливського господарства за перше півріччя 2017-го року  вона зросла в порівнянні з аналогічним періодом минулого року майже в півтора рази.

Є також ще один сегмент у роботі головного економіста, який він ніколи не  упускає із поля зору. Це – партнерські зв’язки. 13 із них зайняті на заготівлі  деревини, інші шість десятків – покупці продукції. Вибудувати із ними такі ділові паритетні  відносини, які б приносили найбільш високі дивіденди ДП «Довжанське ЛМГ» і при цьому  не ущемити їх інтереси, бо в інакшому випадку постає велика загроза втратити  його.

Хтозна як складеться подальша професійна доля цієї молодої людини, яка минулого тижня відзначила свій тридцятилітній ювілей. Тим не менш його період роботи вже впишеться в історію підприємства

Михайло ІСАК, друковане видання «Нове життя»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *