Інтерв’ю Валерій Мурга: «Хочу, щоб лісівники знову були в числі найповажаніших людей краю»

Сьогодні було затверджено Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 р.», у якому на лісову галузь виділено менше 120 млн грн.
27.12.2015
Незвичне хобі ветерана лісової галузі Василя Тушера
11.01.2016

Інтерв’ю Валерій Мурга: «Хочу, щоб лісівники знову були в числі найповажаніших людей краю»

Будь-які нові кадрові призначення сприймаються неоднозначно: завжди знайдуться їх прихильники і противники. Подібна ситуація склалася, коли кілька місяців тому виконуючим обов’язки начальника управління лісового і мисливського господарства Закарпатської області став Валерій Мурга. Окремі Інтернетні видання відразу зарябіли критичними повідомленнями, які анонсували цю подію. Однак попри це, більшість медійників зійшлася на думці, що досвіду роботи у лісовій галузі, тим паче на керівній ланці, новому головному лісівнику краю не позичати. З перших днів  роботи на цій посаді Валерій Іванович задекларував свою готовність відкрито спілкуватися з журналістами та громадськістю Закарпаття, обговорювати існуючі у галузі проблеми і спільно їх вирішувати. Про те, що вже вдалося зробити і які основні пріоритети у його  подальшій діяльності, — наша сьогоднішня розмова з керівником ЗОУЛМГ Валерієм Мургою.

— Валерію Івановичу, лісова галузь належить до тих, котру найбільше критикують. Що, на вашу думку, потрібно зробити, аби  критики було менше?

— Це питання одночасно складне і досить болюче. Вважаю, що  напругу можна зняти тільки відкритістю та прозорістю у нашій роботі. У чому це має проявлятися? Ну, по-перше, керівники лісогосподарств повинні більше спілкуватися з громадськістю, говорити про існуючі проблеми, не боятися відстоювати свою позицію, словом, бути ближчими до людей. У цьому напрямі ми вже почали працювати – створили Громадську раду при управлінні, активно висвітлюємо свою роботу у ЗМІ, організовуємо і проводимо зустрічі з журналістами. По-друге, потрібно  показувати  позитивний бік нашої роботи.  Позитиву є дуже багато. На жаль, про лісову  галузь мало знають. Тому мас-медіа висвітлюють лише негатив. Як наслідок – у громадськості сформувалася стереотипна думка, що лісівники тільки крадуть ліс. Але я впевнений і постійно на цьому наголошую, що понад дев’яносто відсотків працівників нашої системи – порядні люди, професіонали своєї справи, які щиро вболівають за галузь.  Про це свідчить хоча б той факт, що усі лісопідприємства області отримали міжнародний сертифікат FSC, тобто їх рівень  ведення господарства відповідає вимогам сталого розвитку. Представники старшого покоління не раз говорили, що в селі завжди було троє найбільш поважаних  людей – піп, жандарм і лісник. Тож хотілося б, аби ми повернулися до витоків, і лісівники знову були  в числі найбільш шанованих та поважаних людей у краї.

Як ви особисто ставитеся до критики?

— Цілком спокійно. Я  дотримуюсь принципу, обґрунтованого свого часу американським психологом Дейлом Карнегі: «Критика подібна до поштових голубів, які завжди повертаються додому…» Загалом критика – це своєрідний стимул, який підштовхує до самовдосконалення, роботи над собою. Я впевнений: той, хто стверджує, що не звертає уваги на критичні зауваження, просто лукавить. Адже критика не може не зачепити. Питання в іншому – хто як на неї реагує. Дехто боляче сприймає, хтось показує, інший не показує своєї реакції.    Але критика, перш за все, повинна бути аргументованою і конструктивною, а не примітивними бабськими плітками. Тоді, вважаю, вона може стати рушійною силою, двигуном прогресу.

Які проблеми нині турбують лісову галузь Закарпаття?

Основна проблема, яка, мабуть, актуальна для будь-якої державної структури в сучасних умовах, — це недостатнє бюджетне фінансування. Для прикладу, частка бюджетного фінансування у 2014 році становила 1,7%, а за 2015 р. – 0,7% до потреби. Не менш болючим питанням, що, до речі, сьогодні турбує весь Карпатський регіон, залишається всихання  ялинників у гірських районах. Задля його вирішення потрібні зміни на законодавчому рівні. Хотілося б також оновити техніку, у першу чергу придбати нову природозберігаючу. Але цьому на заваді знову ж стає відсутність фінансових можливостей. Турбує нашу галузь і недостатній розвиток ринку з надання послуг підрядними організаціями на лісозаготівлях та інших лісогосподарських роботах, розвиток лісової дорожньої інфраструктури. Не можу не згадати  незаконні рубки лісу, що особливо активізувалися з подорожчанням енергоносіїв. Це своєрідний бич лісової галузі, через них нас найбільше критикують. Не вистачає також  кваліфікованих кадрів робітничих спеціальностей. Ну, і не менш актуальною є проблема термінового нарощування обсягів переробки круглої деревини шляхом закупівлі нового обладнання.

— Окресліть  основні пріоритети вашої  роботи.

— Ліс чомусь використовується у нас винятково як ресурс. Але він може мати й інше призначення – туристично-рекреаційне. Цей напрям розвинений в Україні загалом і на Закарпатті зокрема слабо, хоча більшість сучасних туристичних баз розташовані саме поблизу лісів. Усі заробляють на цьому, крім самої лісової галузі. Екотуризм останнім часом набуває все більшої популярності. Наш край привертає увагу гостей не лише з різних регіонів, а також з інших держав, насамперед Польщі, Угорщини, Словаччини, Чехії, Швейцарії.  Тому, я вважаю, потрібно розробляти туристичні лісові маршрути, на законодавчому рівні обґрунтувати питання оплати обслуговування туристів (проживання у мисливських будиночках, супровід екостежками, екскурсії, харчування тощо). До слова, на рівні Брустурянського лісгоспу ми вже почали разом з тамтешніми лісничими розробляти це питання, зокрема облаштували місця відпочинку з мангалами, лавками, альтанками.  Другий момент – треба повернутися до побічного лісокористування. У минулі часи держава на цьому заробляла і давала змогу заробити людям. Гриби, ягоди, лікарські трави можуть також приносити певний дохід галузі внаслідок реалізації їх через крамниці-лісовички. Однозначно, чільне місце у нашій роботі повинна займати переробка деревини, насамперед економічно доцільна. Якщо є можливість сформувати на підприємствах цехи з переробки деревини, то це потрібно робити. Наступний крок, про який нині багато мовиться, енергетична незалежність нашої держави. Варто повернутися до залишків деревини, а вони є у лісі, для використання їх з метою виготовлення брикетів, щепи, пелетів як паливний матеріал. Звісно, будь-які починання і плани завжди пов’язані з коштами, а їх зазвичай не вистачає. Тож слід залучати інвесторів. Як відомо, розвиток і добробут будь-якої держави залежить від  розвитку малого та середнього бізнесу. Оскільки на Закарпатті немає потужних заводів, фабрик, то на передній план виходить підтримка  невеличких підприємств. Ми вже розпочали співпрацю з підрядними організаціями. Просто потрібно налагоджувати  з ними роботу у різних напрямах, не тільки в напрямі заготівлі. Це в першу чергу стосується, будівництва доріг, зведення рекреаційних пунктів, посадки лісу, зрозуміло, що на чесних умовах, згідно з чинним законодавством і  під чітким контролем лісової охорони.

— Ви вже, очевидно, встигли зробити моніторинг підприємств і зможете сказати, чи є такі господарства, що тягнуть лісову галузь області на дно безгрошів’я?

— На сьогодні це підприємства ЗОУЛАГ. Наразі вони в стані ліквідації, яка трохи затягнулася. Саме ці підприємства є слабкою ланкою галузі. Їх приєднали порівняно недавно, але питання якогось переформатування чи інших змін, пов’язаних з цими господарствами, навіть не виникає. На мою думку, потрібно розпочати процес їх банкрутства, а потім кожне окремо приєднувати. Або ще один варіант – після обговорення з громадськістю, зваживши усі «за» і «проти», створювати нове підприємство в районі, яке б змогло існувати самостійно. Скажімо, у Тячівському та Міжгірському районах є резон створювати чи залишати  такі підприємства, бо їх ще можна реанімувати. А що стосується лісогосподарств ЗОУЛМГ, то вони (є, звісно, сильніші і слабші) усі забезпечують виконання лісогосподарських показників і непогано стоять в економічному плані.

Ваша думка з приводу підписання Президентом України мораторію на експорт лісу.

— Моя позиція така — якщо  ми хочемо поліпшення ситуації в державі, то варто говорити про створення нових робочих місць у нас і оплачування роботи нашим людям. Для цього потрібно переробляти ліс вдома, а не вивозити його за кордон. Ось для прикладу, Швеція. Вона купує в Україні ліс за низькою ціною, а свій заготовляє у менших обсягах і продає значно дорожче, бо так для неї  вигідніше. Чому тоді наша держава повинна вивозити все за кордон? Так, ми можемо експортувати ліс, але тільки той, що не в силі переробити чи організувати з ним якусь роботу. Закарпаття експортувало не так вже й багато. Все ж, я вважаю, що потрібно до нас залучати інвесторів і тут налагоджувати власне виробництво зі своєї лісосировини.  Кругляк за кордон вивозити не можна. Це моя позиція, з нею можна погоджуватися або ні.

Нещодавно ви стали депутатом обласної ради. Депутатська діяльність допомагає чи навпаки перешкоджає роботі керівника ЗОУЛМГ?

— Відверто кажучи,  я б хотів, щоб в обласній раді було більше лісівників. Тоді ми могли б не лише говорити про проблеми галузі, про свої плани, а й мали більше шансів їх вирішити та реалізувати. Адже для Закарпаття лісова галузь – одна з пріоритетних. Тому в обласній раді лісники повинні бути. До того ж лісники, які знають свою роботу не з чуток. Я готовий і на сесіях облради, і навіть в кулуарах захищати наших працівників, відстоювати їх інтереси.

— Підходить до завершення цей рік. З якими успіхами зустрічатиме Закарпатське ОУЛМГ рік прийдешній?

— Успіхів у нас багато. Це, насамперед,  нормальна заробітна плата, яка, до речі, по господарствах в середньому становить близько п’яти тисяч гривень. Водночас, ми активізували будівництво лісогосподарських доріг. На сьогодні їх щільність на 1000 га лісового фонду становить 4,7 км. У зв’язку з мораторієм на експорт лісу ми скерували свої зусилля на переробку деревини на місцях, зокрема закупили лісопереробні верстати, а також нову дорожню техніку. Загалом спостерігається по господарствах перевиконання усіх планових показників.

— Думаю, що не можемо оминути і тему цьогорічного паводка. Якої шкоди завдала стихія лісовим господарствам краю?

Якщо порівнювати із паводками попередніх років, то можна стверджувати, що цьогоріч ми відбулися, як кажуть, легким переляком. Треба сказати, що керівники лісових господарств і лісова охорона виявилися готовими, тож гідно протистояли стихії. Тому наслідки паводка не мали  катастрофічних розмірів, як було раніше. Хоча збитки все одно є.  Найбільше постраждали підприємства у гірських районах, насамперед у Рахівському, Міжгірському і Воловецькому,  зачепила велика вода Тячівщину. Там пошкоджені лісові дороги, певна кількість мостів, підпірних стінок. На сьогодні більша  частина з них вже реанімована і до кінця року плануємо повністю вирішити усі питання, пов’язані з ліквідацією наслідків паводка. До речі, ці питання вирішуємо власним коштом.

— І на завершення розкажіть трохи про свою родину. Як сім’я сприйняла ваше призначення на посаду очільника лісової галузі Закарпаття та обрання депутатом облради?

— Знаю, що мої рідні радіють моїм успіхам, сприйняли обидві ці новини в принципі позитивно. Але з іншого боку відчувається трохи  незадоволення, адже тепер я пізно повертаюся додому, частіше перебуваю у відрядження, менше уваги приділяю дітям. Дружина також працює, має власну невеличку справу, яка, наголошую, жодним чином не стосується ні лісової галузі, ні мого депутатства. Тож турбот їй вистачає, хоча, зрозуміло, хотілося б більше проводити вільний час разом. Просто і дружина, і діти (а їх у мене двоє, ще й не зовсім дорослі 17-19 років) усвідомлюють: у мене є робота, яку я дуже люблю, якою я живу, за яку вболіваю душею.

— Дякую за розмову і подальших вам успіхів у цій нелегкій, але потрібній діяльності.

Розмову вела

Ольга Стефанець

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *