Починаючи з минулого року, Україна несподівано поділилася на «фронт» і «тил». Частина наших громадян на сході захищає цілісність держави, інші долучилися до цієї загальної справи на мирних територіях — розгорнувши волонтерський рух.
До активної роботи «в тилу» приєднався і колектив ДП «Великоберезнянське лісове господарство» у Закарпатській області. У зону АТО з підприємства відправлялися дрова, теплі речі, продукти харчування, надавалася фінансова підтримка. Лісівники продовжують допомагати українським військовикам і сьогодні. Зокрема, взяли шефство над важко пораненим колишнім бійцем Євгеном Бушмакіним з Тихого. У лютому на заклик волонтерів йому надіслали кошти багато небайдужих людей, адже тривалий час колишньому бійцю довелося лікуватися у Вінницькому шпиталі після одного з боїв під Чорнухіним, де він отримав серйозне поранення.
Тепер Євген уже вдома, у рідному Тихому. Звичайно, після таких важких поранень нелегко повернутися у ритм трудового життя, непросто вирішувати побутові проблеми. Адже повернення на «мирні рейки» ні для кого не буває простим. Тому й вирішили держлісгоспівці взяти земляка під свою опіку, підтримувати і допомагати найнеобхіднішим. Насамперед, забезпечили дровами, частково продуктами та деякими речами.
Нещодавно до бійця навідалися директор підприємства Ольга Олень та лісничий Волосянківського лісництва Юрій Іваник, які пообіцяли Євгенові: працівники держлісгоспу допомагатимуть йому подолати життєві труднощі. Водночас побажали хлопцеві якнайшвидшого одужати і не загубитися у щоденних реаліях. Звичайно, відвідали героя не з порожніми руками. Під час розмови Ольга Олень та Юрій Іваник над усе намагалися підбадьорити колишнього бійця.
За словами Ольги Олень, нині багато працівників держлісгоспу хотіли б долучитися до конкретної підтримки таких мужніх захисників України, як Євген Бушмакін. Адже усвідомлюють, що всі ми — в неоплатному боргу перед тими, хто ціною життя і здоров’я заплатив, відстоюючи цілісність кордонів нашої держави.
У колективі переконані: опіка над колишнім бійцем Східного фронту є важливою справою. На жаль, героїв чомусь звикли пам’ятати у час їх подвигів, а потім нерідко забувають, залишають наодинці з усіма тривогами і бідами. Кожен з нас може зробити щось корисне – прийти і підтримати, зібрати гроші, долучитися до волонтерів у супермаркетах або просто відвідати героя, який мешкає неподалік.