Починаючи з минулого року, Україна несподівано поділилася на «фронт» і «тил». Частина наших громадян  на сході захищає цілісність держави,  інші долучилися до цієї загальної справи на мирних територіях —  розгорнувши волонтерський рух.

До активної роботи «в тилу» приєднався і колектив ДП «Великоберезнянське лісове господарство» у Закарпатській області. У зону АТО з підприємства відправлялися дрова, теплі речі, продукти харчування, надавалася фінансова підтримка. Лісівники продовжують  допомагати українським військовикам і сьогодні. Зокрема,   взяли шефство над важко пораненим колишнім бійцем Євгеном Бушмакіним з Тихого. У лютому на заклик волонтерів йому надіслали кошти багато небайдужих людей, адже тривалий час колишньому бійцю  довелося лікуватися у Вінницькому шпиталі після одного з боїв під Чорнухіним, де він отримав серйозне поранення.

 Тепер Євген уже вдома, у рідному Тихому. Звичайно, після таких важких поранень нелегко повернутися у ритм трудового життя, непросто вирішувати побутові проблеми. Адже повернення на «мирні рейки» ні для кого не буває простим. Тому й вирішили держлісгоспівці взяти земляка під свою опіку, підтримувати і допомагати найнеобхіднішим. Насамперед,  забезпечили дровами, частково  продуктами та деякими речами.

Нещодавно до бійця  навідалися директор підприємства Ольга Олень та лісничий Волосянківського лісництва Юрій Іваник, які пообіцяли  Євгенові: працівники держлісгоспу  допомагатимуть йому  подолати життєві труднощі.  Водночас побажали хлопцеві якнайшвидшого одужати і не загубитися у щоденних реаліях. Звичайно, відвідали героя не з порожніми руками. Під час  розмови Ольга Олень та Юрій Іваник над усе намагалися підбадьорити колишнього бійця.

За словами Ольги Олень, нині багато працівників держлісгоспу хотіли б долучитися до конкретної підтримки таких мужніх захисників України, як Євген Бушмакін. Адже усвідомлюють, що всі ми  — в неоплатному  боргу перед тими, хто ціною життя і здоров’я заплатив, відстоюючи цілісність кордонів нашої держави.

 У колективі переконані: опіка над колишнім бійцем Східного фронту є важливою справою. На жаль, героїв чомусь звикли пам’ятати у час  їх подвигів, а  потім  нерідко забувають, залишають наодинці з усіма тривогами і бідами.   Кожен з нас може  зробити щось корисне – прийти і підтримати, зібрати гроші, долучитися до волонтерів у супермаркетах або просто відвідати героя, який  мешкає неподалік.