152 тисячі дерев висадять лісівники Берегівщини навесні
01.02.2018
У Брустурянському лісомислигоспі триває реалізація дров населенню
02.02.2018

Ти рости на втіху людям…

Передноворічна мандрівка на Закарпаття, до ужгородських лісівників, які переконливо доводять, що можна вести лісове господарство без шкоди для біорозмаїття

Характерний елемент свята Різдва, Нового року – нарядне дерево ялини. Традиція встановлювати його в будинках зародилася в німецьких народів, в обрядовості яких ялина, вічнозелена рослина, була символом життя та родючості. Різдвяна ялина – символ раю. Так, у контексті свята вона символізує дерево раю і вічне життя, яке знову набуває людина через Ісуса Христа. Щороку напередодні його прикрашають ялини члени Кам’яницького учнівського лісництва, яке діє при державному підприємстві «Ужгородське лісо- ве господарство».

Та не зрубані деревця, а живі, в горщиках, аби потім можна було висадити їх у землю. Або виготовляють ново- річно-різдвяні композиції – цього навчають їх педагоги та лісівники. Цього вчаться і в своїх євро- пейських однолітків, щедро ділячись з ними і власним досвідом. У попередні роки юні за сприяння лісгоспу кілька разів їздили в ні- мецьке місто Мюлінґен, що неподалік від кордону з Швейцарією, де спостерігали за підготовкою до Різдвяних свят місцевих жи- телів, допомагали ровесникам створювати святкові композиції та ікебани з гілочок смереки, які і там стали прекрасною альтер- нативою традиційним зеленим красуням. А нещодавно учнівське Новорічно–різдвяні композиції виготовляють члени Кам’яницького учнівського лісництва лісництво приймало гостей із сусідньої Словаччини. Влаштували дітям екскурсію до еколого-натуралістичного центру, арборетуму, музею лісу просто неба, про- вели навчально-пізнавальними стежками, прокладеними під керівництвом своїх наставників на території лісгоспу. Насамкінець старшокласники організували для молодших майстер-класи: вчили малювати новорічних персонажів, робити стильні іграшки на ялинки, милих янголят, Різдвяні віночки на двері…

– Виготовляти прикраси своїми руками – це захоплююче за- няття не лише для малюків, а й для їхніх батьків, – зауважив директор лісгоспу Василь Кий. – Усі в нас знають, що для творчості згодиться будь-який природний матеріал, тому заздалегідь, гуляючи в лісі, заготовляють шишки, а потім ви- користовують їх для створення новорічних композицій. Шишки зберігають природний ялиновий аромат, який нагадує про прийдешнє свято. Певною мірою це й наші обереги. Василь Васильович радий, що з дітей ростуть справжні приро- долюби. У кожного вдома – якщо не ялинка в горщику, то саморобна композиція з хвойних гілочок, своєрідний зимовий букет. З лісу ялинок не несуть.

«Ти рости на втіху людям» – звертаються до лісу словами поета Максима Рильського, вірші якого про паро- стки кленові знає напам’ять чи не кожен трудівник галузі. Гуманне, дружнє, бережливе ставлення до лісу – це результат високоякіс- ної природоохоронної освіти, яку спільно з педагогами ведуть се- ред шкільної молоді, результат цілеспрямованого екологічного виховання, це й власний приклад ужгородських лісівників, які своєю працею доводять, що можна вес- ти господарство без шкоди для біорозмаїття. Наочним зразком може слугувати хоча б те, як у найзахіднішому лісовому підприєм- стві країни опікуються охороною червонокнижних. Виходять у своїй повсякденній діяльності з того, що ліс – це не стільки врожай, як еко- система. Де погортати «живі сторінки» Червоної книги?

В останньому, третьому ви- данні Червоної книги України, яка вийшла у світ 2009 р., порівняно з другим кількість рідкісних і зни- каючих видів тварин, рослин, грибів, які стали такими під впливом людського фактора, зросла на 456. Дуже сумна цифра. На думку вчених, Червона книга – єдиний чинний закон, який охороняє природу. Всі інші закони, що стосуються охорони довкілля, в Україні, на жаль, існують лише на папері. Переважна більшість зникаючих видів рослин і тварин є лісовими, тому індивідуальні умови їх повинні пе- редбачатися лісовим законодавством, враховуватися в практичній діяльності. Насправді ж, як кон- статують екологи, серед лісівників одиниці фахівців, котрі здатні були б визначити бодай десяту частку видів, занесених до Червоної кни- ги та міжнародних конвенцій. 2008 р. у лісгоспі задумали створити унікальний куточок, де можна було б погортати «живі сторінки» Червоної книги. А вже наступного року перші екземпляри, зібрані в навколишніх лісах, на полонинах Карпат, оселилися на алеї реліктів екологічної стежки. Заклали її, насамперед, для навчальних потреб. Бо де, міркували, дитині побачити, скажімо, едельвейс? Дертися високо в гори? Дуже скоро школярі та гості мали змогу милуватися цим та багатьма іншими раритетами протягом однієї легкої прогулянки. Такої живої колекції червонокнижних, кажуть фахівці, немає в жодному ботанічному саду чи інституті країни. Нема і в словаків, чехів, угорців… Ініціаторами народження її були фанат свої справи, інженер лісового господарства Василь Лиситчук і неабиякий ентузіаст-природоохоронець, директор Іван Костів, котрий понад 20 років, до виходу на заслу- жений відпочинок, мудро керував підприємством. Нині уміло керує його вихованець Василь Кий і продовжує тримати курс лісгоспу на екологізацію всього виробництва.

Сіянці сосни чорної в розсаднику радують головного лісничого підприємства Валентина Геккера

Казковий альпінарій на садибі лісгоспу споруджений за проектом директора Василя Кия За підтримки колективу, за допо- моги юних лісівників з учнівського лісництва постійно розширюють, поновлюють і саму колекцію червонокнижних – вона нараховує вже понад 90 (!) видів. Створене руками ужгородців варте того, аби про їхній безцінний досвід дізналася вся Україна – і ми з часом присвя- тимо цій темі окрему публікацію в журналі. А поки що про те, що ж дає самим лісівникам опікування рукотворним міні-заповідником рідкісної карпатської флори.

– Ми не випадково, – акцентував увагу Василь Лиситчук, – назвали цю, як і інші екологічні стежки, навчально-пізнавальними. Такими вони є не тільки для дітей, а й для дорослих. Уже не треба лі- совій охороні показувати зникаючі рослини, як кажуть, на пальцях – лісники бачать їх у натурі. Цій меті служить і арборетум, де зібрали близько 300 видів і форм дерев, кущів. Під час зимового навчання, наприклад, коли мова заходить про роль підліску в житті лісу, заняття проводимо в натуралістичному центрі…

Важко переоцінити значення того, що роблять у лісгоспі для екологічного виховання молоді, підвищення рівня знань самих лісівників. Чим краще знатимуть вони червонокнижні рослини, тим більше враховуватимуть розмаїття під час лісовпорядкування та лісозаготівель, повсякчас берегтимуть і охоронятимуть його. Рідкісні рослини в лісі – це показник стану збе- реження лісових екосистем. Таких рослин у масивах держлісфонду господарства десятки видів. Лісівники виявляють популяції їх, у натурі визначають площу зрос- тання та маркують межі, встановлюють охоронні знаки. Незабутнє враження в мене залишилося від огляду місць зростання цибулі ведмежої та двох великих популяцій білоцвіту весняного у Великодо- броньському лісництві, шафрана Гейфеля – в Ужгородському, булат- ки довголистої – в Кам’яницькому.

Моніторинг червонокнижних видів триває, виявляються й мар- куються нові й нові місця. На деревах лісова охорона наносить білі прямокутники з червоною смугою, аби позначити межі зростання того чи іншого рідкісного або зникаючого виду. Час від часу натрапляємо на яскраві інформаційно-охорон- ні знаки, які нагадують про те, що необережність або зловмисні дії можуть призвести до загибелі ці- лої популяції. А вони дуже вразливі. Наприклад, булатка довголиста зацвітає лише раз на 10–11 років, а 8 років взагалі веде підземний спосіб життя, живлячись у цей час за рахунок грибів. Піклуються лісівники і про червонокнижних птахів – вони облюбували зоологічний заказник на території Великодобронського лісництва, який входить до регі- онального ландшафтного парку «Притисянський».

Тут знаходиться чотири гнізда чорного лелеки – навколо них створили охоронні зони. Про успіхи лісгоспу в плані охоро- ни біорозмаїття свідчить той факт, що він успішно пройшов міжнарод- ну сертифікацію FSC. На засадах наближеного до природи лісівництва. «Ужліс» серед 17-ти закарпатських держпідприємств галузі має найменшу кількість експлуатаційних лісів – лише 1,7 тис. га, рубки головного користування становлять 5 тис. куб. м деревини в рік.

– На 90%, а це 15,3 тис. га, ліси охоронні, тобто водо- та ґрунтозахисні, рекреаційно-оздоровчі, наукового, історико-культурного значення, – розповів директор Ва- силь Кий. – Тому до них застосовуємо спеціальний режим господа- рювання: проводимо лише рубки ЛІС І ЛЮДИ 4Лісовий і мисливський журнал •

Лісничий Великодобронського лісництва Іван Помпель (праворуч) і помічник лісничого Євген Пиленко у розсаднику декоративних порід Лісничий Кам’яницького лісництва Олександр Турянчич: «Буревій повалив буки, ясени, модрини, а дугласії вистояли» формування й оздоровлення. Адже навколо Ужгорода в радіусі 10 км виділена рекреаційна зона, місто й навколишні села найбільш засе- лені в краї – на 1 кв. км проживає 140 чоловік. Звідси, пріоритетним напрямком діяльності залиша- ється відновлення, підвищення продуктивності лісів; створення насаджень технічно цінних порід; збереження й посилення їх захисних властивостей; охорона від пожеж, хвороб, шкідників, браконьє- рів.

Ліс – це зелені легені обласного центру. У травні 2014 р. нас спіткало велике лихо – за одну ніч майже чверть лісових масивів пошкодили вітровали та вітроломи. Об’єм де- ревини, яку треба було терміново забрати, аби не втратити її технічні якості й не допустити виникнення осередків хвороб і шкідників, сягав 107 тис. куб. м. Для порівняння – щорічний обсяг заготівлі становить у межах 40 тис. куб. м. Колектив розв’язав проблему, яка звалилася на його плечі: вітровальні ділянки розробили, деревину зберегли, но- вий ліс посадили… Разом з лісничим Кам’яниць- кого лісництва Олександром Ту- рянчичом ми поїхали в урочище Вайдова – одне з трьох, де бушувала стихія, ламаючи, вивертаючи з корінням дерева. Але… Погляньте на знімок, на якому пан Олександр показує в бік групи струнких красунь. То – дугласії. Під дією вітру попадали буки, модрини… А вони – вистояли. Могутня, мужня порода! Не випадково її так люблять тут, пов’язують з нею май- бутнє.

В іншому гірському урочищі – Перехрестя, що неподалік кор- дону зі Словаччиною, пан Олександр показав лісонасіннєву ділянку дугласії, в тому числі чотири стрункі плюсові 140-річні велетні. На землі під ними – густа щітка мо- лоденького підросту. Навесні його обережно викопають і перенесуть у культури. Пізніше від головного лісни- чого підприємства Валентина Геккера дізнаюся, що природному поновленню приділяють особливу увагу. Методом сприяння йому після вітровалу вдалося залісити всі урочища. Швидко пішли в ріст бук (головна порода, яка займає 60% площ у лісгоспі), явір, ясен і, звичайно ж, дугласія. Її, а також модрину європейську, дуб скельний, сосну чорну підсаджували наступного року.

Сіянці частково брали з–під пологу лісу, решту – з розсадника в Кам’яницькому лісництві, де опікуються і такими призабутими в краї породами, як тис ягідний та сосна чорна. За словами пана Валентина, прагнуть, аби ліс їхній був розмаїтим, мозаїчним. Насіння здебільшого заготовляють у власних масивах, дещицю закупляють – переважно в колег із сусідніх країн. Для зберігання сіянців під керівництвом інженера лісового господарства Василя Лиситчука побудували оригінальну снігову яму, яка водночас слугує і експонатом ство- рюваного музею гірського лісу під відкритим небом. За прикладом європейців уже давно відмовилися від суцільних рубань, проводять лише вибіркові, поступові – орієнтуються на засади наближеного до природи лісівництва. Шкода, що за браком площі не можна більше розказати про цікаву, повчальну практику госпо- дарювання ужгородців, але ми повернемося до цієї теми – вже наступного року її висвітлить газета «Природа і суспільство».

«Прибутки повинне приносити не рубання лісу», – сказав на прощання директор підприєм-ства Василь Кий. І уточнив: «Маємо розвивати такі функції його, як рекреаційну, туристичну, оздоровчу, санітарну, захисну. Саме це, впевнений, а не вирубування стиглих дерев у перспективі приноситиме основні доходи. Що стосується коштів, то є можливість навіть за рахунок низькосортної та малоякісної деревини, яку ми зобов’язані забирати з лісу для сприяння росту перспективних дерев, забезпечувати різні платежі. Є можливість вирощувати широкий спектр саджанців екзотичних декоративних порід і пропонувати їх зацікавленим покупцям для озеленення, як це роблять у Польщі. За сприяння словаків уже готуємося спорудити сучасну теплицю для плекання садивного матеріалу різних лісотвірних порід із закритою кореневою системою… Плани, плани… Їх багато у мо- лодого керівника та очолюваного ним дружного колективу. Побажаємо здійснення їх у Новому році. А ще – миру, добра, щастя, міцного здоровя всім трудівникам галузі у 2018-ому!

Микола ПУГОВИЦЯ, Закарпатська область, фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *